Сучасне слово космос запозичене з грецької, але як це слово виникло, яка його етимологія, грецька мова не може дати відповіді.
Кожен з нас, хоч раз у житті, заглянувся на зоряне небо, всіяне безліччю
зірок. Тепер, українець має уяву, яка відповідає його сучасному рівню, й
він це б порівняв з мільйонами піщинок на березі моря, але в нашого
предка, протоукраїнця, поетичні порівняння не могли далеко відходити від
того, що його щоденно оточувало - й він б сказав, що на небі зір так
незлічено багато, як волосинок у шерсті його кози. Це - як космо!
Ко
- одна з перших протоморфем протоукраїнця, яка пов'язана майже з усіма
одомашненими тваринами й без якої українська мова ніколи б не стала
передовою технологією в проміжку від 10000 років до 5000 років тому. Від
протоморфеми ко утворилися тисячі слів, які логічно між собою пов'язані й серед цих слів є всесвітньовідоме слово космос.
Свою назву одомашнена коза
отримала від характерної ознаки, якою відрізнялася від інших тварин -
вона любить об'їдати молоді пагони кущів та дерев, а створені пізніше
такі слова, як береза, дереза, лоза, гриз(а)ти, вказують, що ця версія
має добру логічну основу та є переконлива.
Коза
має ще одну характерну ознаку - густу шерсть, яку наш предок теж
називав словом коза, але розумів це, як волосся. Згодом відбулося
розділення назви тварини й назви волосся шляхом чергування з і с. Так утворилися нові слова: коса й косма, косм, косматий й, навіть, слово повісмо. Слово косма означає шерсть, вовну, а повісмо - конопляне або лляне клоччя.
В Україні, на Волині та Прикарпатті є топоніми з морфемою косм (Космач, Космачка, Космачів), які потрапили в документи з ХV століття. Космо, косма
зі значенням волосся або вовна є у всіх слов'янських мовах - зокрема, у
мовах народів, які вийшли з території України ще до V століття: в
лужицькій, македонській, болгарській, сербо-хорватській словенській. Це є
свідченням, що слово косма було утворене на території України, ще в часи одомашнення тварин.
Слово космос (kόσμος)
в грецькій мові відоме з VI століття до Хр. й має значення світ, як
порядок, який є противагою хаосу, проте, як воно утворилося,
наразі, відповідь вченими не знайдена. В грецькій мові відсутня морфема
кос (kόσ), або косм (kόσμ), а закінчення μος або ος, є типовим для багатьох слів грецької мови. Слова коза, коса, волосся, шерсть, вовна, косма, клоччя (κατσίκα, πλεξούδα, μαλλιά, μαλλί, μαλλί, μαλλιά, κουρέλια) - мають різні корені в основі. Це може свідчити, що слово косма(о)
потрапило в грецьку мову ззовні, наймовірніше, що воно перейшло з
протоукраїнської мови ще до потопу, який приблизно 7150 років тому
затопив Чорне море й перекрив шляхи міграції між Малою Азією та
побережжям Егейського моря.
Ми
мало знаємо про космогонічні уявлення протоукраїнців - запровадження
християнства проходило в жорстоких формах - знищувалися капища, ідоли й
вся атрибутика дохристиянської віри. Це була відповідь на опір
християнізації. Те, що вціліло, було повністю знищено в XVIII - XIX
століттях царями та російськими попами. Тому, немає змісту вдаватися
до домислів з приводу використання нашими предками слова косма
для означення всесвіту-космосу. Але, незаперечним є те, що в Україні
космогонічні культи були сильно розвинуті. Трипільська цивілізація
залишила вагомі докази, що вірування, пов'язані із вивченням неба, були
поширенні на рівні кожної сім'ї - так як тепер, в кожній хаті є образи
святих, трипільці мали в своїх хатах культові предмети. Наступна, після
Трипілля, Курганна культура, відома створенням пригоризонтальних
обсерваторій (одна з них збереглася - Безводівка), які, ймовірно,
використовувалися нашими предками протягом тисяч років й до часів Русі
залишалися інструментом досліджень неба. Тисячолітня історія українських
вірувань, безумовно спиралася на власний термінологічний словник й
слово космо(а), в значенні неба, всіяного мільйонами зірок, мало
бути в ньому присутнім. Але, в XX століття його місце зайняло слово
космос, з краще відомої в світі мови, ніж українська.
Вовна, в овна, овен-вівця, баран.
ReplyDelete