Науковцями встановлено, що Київ був заснований князем Києм понад 1500 років тому, але зовсім мало українців знає, що без знахідок візантійських монет було б важко визначити дату заснування Києва. Півторитисячний ювілей відзначали в 1982 році, отже, заснування Києва сталося в 482 році. Розрахунків, проведених на основі літописних свідчень монаха-літописця Нестора, було б недостатньо, але знахідки в Києві археологами золотих монет візантійського імператора Анастасія І (498-519), який правив в Константинополі, стали їх вагомим підтвердженням. Саме ця знахідка дозволяє сміливо висовувати гіпотезу про торгові зв'язки між тогочасною Україною та Візантією, а отже й існування міста, як загальноприйнятого тогочасного середовища для торгівлі. Торгівля постає за певних умов, бо потребує складів, оптових покупців, дрібних споживачів товарів та грошей (монет різного номіналу), а головне - потребує безпеки. Така інфраструктура можлива тільки в межах міста.
Прокопій Кесарійський, історик-хроніст часів імператора Юстиніана І, записав про прибуття слов'янського князя до Константинополя на третій рік правління імператора Юстиніана І (527-565), а це 529 або 530 рік. Наступником імператора Юстиніана І став його племінник Юстин ІІ (565-578), монети якого були були недавно знайдені. Якщо князь Кий на той час ще був живий, то мав би мати дуже поважний вік - приблизно сто років. Отже, знахідка монет свідчить, що зв'язки з Візантією не припинилися й після смерті князя Кия.
З візантійських та українських літописних джерел відомо, що ймовірний засновник Києва, жив при дворі візантійського імператора, але в якого конкретно - невідомо. Історики вибудовують різні версії щодо імені імператора - від Константина І Великого (можливий період 324-337), до імператора Іраклія (610-641). Князю, за добру службу, були даровані землі в Нижньому Подунав'ї, де він побудував місто Києвець (ймовірно, тепер один з населених пунктів на Балканах з коренем "кий" у назві). Наразі, основною версією походження князя Кия та датою заснування Києва є дослідження академіка Рибакова Б.О.
Знахідки візантійських монет могли б підтвердити або спростувати висунуті гіпотези істориками, але цих знахідок є обмаль, а ті, що є, ніяк не реєструються. За розрахунками академіка Толочка, знахідки куфічних дихремів на території України приблизно в сорок разів перевишують знахідки візантійських монет. Особливо, великий приплив куфічних дихремів настав з розгромом князем Святославом Хазарського каганату, який, мабуть, стояв на перешкоді надійної та безпечної торгівлі Руси-України з арабським світом.
Мирні угоди між Візантією та тогочасною Україною, які укладали князь Олег та князь Святослав, включали пункти, які регламентували торгівлю з купцями, прибулими з-над Дніпра. Торгівля у Візантії, зокрема в Константинополі, була важливою потребою держави та причина, через яку так часто робилися князями походи на Константинополь. Навіть, описи отриманих князями контрибуцій від Константинополя, вражають розмірами. Здавалося, знахідок візантійських монет могло б бути дуже багато, але їх в Україні, навпаки, знаходять зовсім мало. Дослідники називають головною причиною, обмеження "на вивіз капіталу" з імперії - продавців товарів з України заохочували та підтримували у Візантії, якщо вони на зворотньому шляху додому купляли місцеві товари. Також, можна зробити припущення, що золоті візантійські соліди були використані для карбування власної золотої монети українськими князями.
Незалежна візантійська грошова система була запроваджена імператором Анастасієм І (498-519 рр). (На світлині 2, фолліс Анастасія І, знайдений недавно в Україні, світлина надана Олександром Д.) Мідна монета карбувалася під загальною назвою фолліс та ділилася на п'ять номіналів від кількості нуммій та відповідно позначалася: М - 40, К - 20, І - 10, Е - 5. Аналог мідних монет в грошовому оббігу тогочасної України був відсутній. Мідні монети довізантійського періоду, тобто доби Римської імперії, в центральній частині України також зустрічаються вкрай рідко. Основне поширення мідної монети - це Причорномор'я та Крим, а вище, на північ, давньогрецькі та римські мідні монети перестають курсувати. Спостереження за повідомленнями в соціальних мережах показують, що з допомогою металодетекторів знайдено десятки тисяч срібних денаріїв, які, переважно, в дуже зношеному стані. Зношеність поверхні денаріїв та інших срібних монет є гарним доказом, що основною грошовою одиницею на території України був срібний денарій та значно менше - срібна грецька драхма або їх місцеве наслідування, а також про те, що вони перебували в оббігу дуже довго - до 9 століття, поки їх не витіснили аббасидські та сасанідські срібні дихреми. Про знахідки візантійської срібної монети міліарисія, який з часу правління імператора Іраклія (610-641 рр.) мав вартість 1/20 золотого соліда, зовсім нічого не відомо - не згадуються він в дослідженнях М.Ф.Котляра "Грошовий обіг на теритооії України доби феодалізму" та не зустічаються зараз в повідомленнях соціальних мереж.
Опис зайдених монет (див. світлина 1, надано Олегом П.): фолліс, тип 565-578 рр, Юстін ІІ та Софія, мідь, карбований в Нікомедії, ав.: DNIVSTINVS PP AVG, Юстін зліва, Софія - справа, сидять повернуті обличчям на подвійному троні, обоє в німбах; Юстин тримає хрест та землю (глобус), Софія тримає сцептер; рев.: велике М, ANNO зліва, зверху хрест, рік правління G справа, знизу В та NICO. Друга монета є однакового зразка, але є карбована в Константинополі - внизу проглядається CON (див. світлина 3, надано Олександром Д.). На монеті, яка є відреставрована, видно справа букву G, яка відповідає шостому року правління Юстина ІІ - 571 рік. Крім цих двох монет, стало відомо про інші візантійські монети, знадені цього року, але достеменно невідомо, чи вони були знайдені разом з двома, описаними вище, чи це окремі знахідки. Немає наразі відповіді й на ключове запитання, чи були вони знайдені в одному місці або, може, в межах однієї площі? Попри все, важливо, що ці монети знайдені в Україні.
1. Перегляд європейських аукціонів на сьогоднішній день показує мінімальну ціну на тип монет, що зображені на світлинах 1 та 3, від 10 євро. Монети виставлені продавцями на аукціонах, мають ступінь якості "very fine" та "extremely fine".
2.
Монети, показані тут на світлинах, мають нижчу якість, яку максимально
можна оцінити "very good" - це стан, коли монету можна точно
ідентифікувати. Серед українських продавців вони мають ціну, яка нижча
на порядок європейських цін. Цих монет позбуваються в Україні, а не
продають. Покупці використовують пізні візантійські монети, щоб набити
руку на реставрації, бо їх не жаль (жорстока реальність).
3. На світлинах 1 та 3 показано ці монети у неочищеному стані та після очистки. Монета на світлині 1 є відреставрована паном Олегом П. Монета на світлині 3 очищена паном Олександром Д. Тобто, реставрація відбувалася в Україні.
4.
Зображення першої монети в неочищеному стані потрапило до українських
соцмереж приблизно місяць тому. Це свідчить, що монети були знайдені
цього року, 2021. За місцем операцій їх куплі-продажу, можна говорити
про ймовірне місце знахідки в Центральній Україні, або ближче до півдня,
у напрямку Одеської області.
5.
Монети не можуть мати кримське походження, бо через окупацію Криму, з
одного боку - їх пересилка в Україну є ризикована, а з іншого боку -
російський ринок монет має суттєво вищі ціни, хоч не такі високі, як у
Західній Європі. Зрештою, Крим є теж Україна.
Отже, якщо виключити різноманітні фантастичні варіанти, то можна впевнено стверджувати, що монети знайдені в Україні в 2021 році.
Тільки не посилайтесь на псевдоакадеміка Толочкіна.
ReplyDeleteРоків 5 тому детекторним пошуком біля річки Горинь в Гощанському районі Рівненської об була знайдена монета срібний візантійський міліасарій, фото можу надати.
ReplyDelete