До питання походження української мови
На перший погляд, цю тему не серйозно об'єктивно розглядати на позанауковому рівні. Проте, відважуся популярно поділитися знаннями, які вже добре відомі в світі, проте чомусь не дійшли до наших вчених, хоча б мали вже давно бути у шкільних підручниках.
Почну з того, що в 2000 році натрапив у журналі Science на сенсанційну статтю генетиків, у якій було доведено, що східно-європейці походять з території України й, відповідно, перші носії, так званої індо-європейської мови, теж народилися там й поширили цю мову на всі сторони світу. Генетика - наука точна, тобто до гуманітарних наук жодного стосунку не має. Заперечити результати досліджень можуть тільки інші генетики, якщо виявлять, що в дослідженнях була закладена методична помилка. Але в Science не потрапляють випадкові статті - я почав вивчати список літератури до статті. Масштаби досліджень вражали - знайшов багато статтей вчених-генетиків, які в тій чи іншій мірі згадували Україну. Особливо грунтовно провадить свої дослідження італійський генетик Лука Каваллі Сфорца. Генетика зараз стала однією з найпередовіших наук у світі. Жодна наука так щедро не фінансується, як генетика - ймовірно, на сотні мільярдів доларів. Те, що Україна є бідна й не здатна провадити такі дослідження - це одна проблема, але головна проблема та, що готові знання, які вже набуті в світі десятками років, в Україні нікого не цікавлять, їх ніхто не бере за основу в історії, українознавстві, антропології, археології, тощо, а й далі все зводиться до совкових гіпотез “прийшли звідкись та пішли кудись”, “іранці принесли”, тощо.
Головна теза, яка побутує в українських світил НАНУ - українська мова виникла одночасно із іншими східно-європейськими мовами десь між 2 ст. та 7 ст. нашої ери. А до того часу, були різні зайди, які розмовляли на тюрських, іранських та готських діалектах. Пожили в нас, горшки закопали та пішли кудись, розчинилися без сліду. Це, звичайно, сарказм, але саме й так є в українській Академії.
Генетикам немає потреби вигадувати гіпотези - вони визначають окремі гени, які пов'язані з еволюцією людини розумної й чисельно встановлюють їх присутність у середньо-статистичному представнику того чи іншого етносу. Так й було встановлено, що сучасний українець є носієм найдавніших (порівняно) генів у Східній Європі, серед тих первісних людей-збирачів, які заселяли Європу. Логіка далі проста - хто раніше від інших почав активне життя, того життя зобов'язувало розвивати мову.
Нижче приведено дві світлини, які нашвидкоруч зроблені з мої власних журнальних копій, які дозволять зацікавлених цим питанням, самим почати власні пошуки матеріалів. Ця стаття є відома в Україні, бо у Відейка я знайшов спробу осмислення її змісту.
Для повного розуміння цього питання потрібно присвятити досить часу для того, щоб розуміти, що і як роблять генетики - але, хто займеться, то навіть без базових знань (мова про наших гуманітаріїв), можна за рік у цьому питанні добре розібратися, а далі тільки відслідковувати новинки. Тільки тут є проблема, що різні генетичні школи виділяють різні маркери (відрізки генного коду), але траплялися праці, які містять таблиці співставлень.
З тих знань, на початку двохтисячних років, вибудував собі власне бачення на походження українського народу (етносу) та походження української мови.
Отже, яка тоді буде правильна конструкція розвитку української мови. Мені українська мова нагадує ріку, джерело якої віддалене на добрий десяток тисяч років. Малий потічок поступово набирав силу - наш предок спочатку був збирачем. Останній льодовиковий період загнав його за Крим, гори якого були захистком від холоду льодовика, який високою стіною стояв десь на лінії нинішнього Кропивницького. Чорне море було прісноводним, а берегова лінія цього озера подекуди на 200 кілометрів була віддалена від сучасної. Простір для життя був дуже сприятливий - від теплого повітря Африки край льодовика розтоплювався й утворив чотири головні ріки - Дунай, Дністер, Бог та Дніпро, які були багаті на їжу. Наш предок-збирач мав досить риби, молюсків, раків, пташиних яєць та різних ягід, щоб пережити важкий період, який тривав кілька тисяч років. Там й появилися перші базові слова, якими ми й досі користуємося. Це були односкладові слова та різні вигуки. Звичайно, мати, брат, тато - це були багатофункціональні слова, бо тільки в сучасній мові збереглися такі унікальні релікти, коли мати-мама є одночасно дієсловом - мати, володіти, а брат - дієсловом брати. Але це є окрема тема дослідження.
В наступні тисячоліття, наш предок освоїв мисливство, а з ним й мисливську лексику, а потім одомашнив тварин і йому довелося вигадувати сотні нових слів, пов'язаних зі скотарством. Сім тисяч років тому з Балкан до Кукутені було занесене землеробство, а це ще одне збагачення мови. А якою була на той час центральна та північна Європа - вона подекуди була вкрита моренами, болотами, льодовиком. Тобто, там ще не було достатніх умов для життя. Проте південь Європи мав чудові умови для розвитку людини.
Отже, наша праукраїнська ріка ставала все повноводнішою, а носіїв цієї мови ставало щодалі більше, а ресурсів - менше. Десь на час 5-6 тисяч років до нашої й припадає потоп. Рівень світового океану досяг критичного, через танення льодовика й коли вибухнув вулкан на острові Санторін, гігантське цунамі прорвало остаточно протоку й заповнило солоною водою прісноводне озеро. Це стало катастрофою для наших предків, які рятувалися втечею в кліматично сприятиливих напрямках. Від нашої ріки відділилися перші рукави - східний, який дійшов до Гангу та південно-західний - до нинішньої Греції та Малої Азії. Так утворилася індо-європейська мова, яка насправді мала б називатися праукраїнська. Східний рукав, ще багаторазово повернеться до головного русла, кожного разу збагачуючи його тисячами слів, які були близькими за морфологією й легко засвоювалися нашими предками. Східна вітка важлива тим, що в Індії виникла писемність - санскрит й це дозволило законсервувати, принесені з України, слова. Їх намагаються лічити. Є така думка про шістсот слів, але, думаю, що їх на порядок більше. Цього ніхто не бачить, бо в основі хибні гіпотези походження української мови - далі “ірано-мовних”, якими лише частково були сколоти - насправді вони були індо-європейці, ніхто вглиб ненаважується подивитися. Сколоти були нашими предками. Нашими предками також були кімерійці, а пізніше - гуни. Тому, вони всі дуже успішно інтегрувалися з місцевими праукраїнцями й збагачували українську мову, а врешті створили відому нині групу слов'янських народів. Одним з найперших західних рукавів стали сакси, які, можливо, відділилися в час занепаду трипільської цивілізації. Пару сотень років до нашої ери почалося заселення східної Німеччини, яке відбувалося кількома хвилями переселенців протягом п'ятиста років. У першому тисячолітті пішли на захід хорвати, моравці, поляки.
Про що це свідчить? На території України, протягом багатьох тисяч років, були сприятливі умови для бурхливих демографічних процесів. Ті пришельці, які належали до спільної материнської прамови, розчинилися на території України й стали часткою українського етносу. Решта пришельців, які належали до інших мовних груп, як авари, сармати, готи, угри - були силою прогнані з наших земель.
На перший погляд, цю тему не серйозно об'єктивно розглядати на позанауковому рівні. Проте, відважуся популярно поділитися знаннями, які вже добре відомі в світі, проте чомусь не дійшли до наших вчених, хоча б мали вже давно бути у шкільних підручниках.
Почну з того, що в 2000 році натрапив у журналі Science на сенсанційну статтю генетиків, у якій було доведено, що східно-європейці походять з території України й, відповідно, перші носії, так званої індо-європейської мови, теж народилися там й поширили цю мову на всі сторони світу. Генетика - наука точна, тобто до гуманітарних наук жодного стосунку не має. Заперечити результати досліджень можуть тільки інші генетики, якщо виявлять, що в дослідженнях була закладена методична помилка. Але в Science не потрапляють випадкові статті - я почав вивчати список літератури до статті. Масштаби досліджень вражали - знайшов багато статтей вчених-генетиків, які в тій чи іншій мірі згадували Україну. Особливо грунтовно провадить свої дослідження італійський генетик Лука Каваллі Сфорца. Генетика зараз стала однією з найпередовіших наук у світі. Жодна наука так щедро не фінансується, як генетика - ймовірно, на сотні мільярдів доларів. Те, що Україна є бідна й не здатна провадити такі дослідження - це одна проблема, але головна проблема та, що готові знання, які вже набуті в світі десятками років, в Україні нікого не цікавлять, їх ніхто не бере за основу в історії, українознавстві, антропології, археології, тощо, а й далі все зводиться до совкових гіпотез “прийшли звідкись та пішли кудись”, “іранці принесли”, тощо.
Головна теза, яка побутує в українських світил НАНУ - українська мова виникла одночасно із іншими східно-європейськими мовами десь між 2 ст. та 7 ст. нашої ери. А до того часу, були різні зайди, які розмовляли на тюрських, іранських та готських діалектах. Пожили в нас, горшки закопали та пішли кудись, розчинилися без сліду. Це, звичайно, сарказм, але саме й так є в українській Академії.
Генетикам немає потреби вигадувати гіпотези - вони визначають окремі гени, які пов'язані з еволюцією людини розумної й чисельно встановлюють їх присутність у середньо-статистичному представнику того чи іншого етносу. Так й було встановлено, що сучасний українець є носієм найдавніших (порівняно) генів у Східній Європі, серед тих первісних людей-збирачів, які заселяли Європу. Логіка далі проста - хто раніше від інших почав активне життя, того життя зобов'язувало розвивати мову.
Нижче приведено дві світлини, які нашвидкоруч зроблені з мої власних журнальних копій, які дозволять зацікавлених цим питанням, самим почати власні пошуки матеріалів. Ця стаття є відома в Україні, бо у Відейка я знайшов спробу осмислення її змісту.
Для повного розуміння цього питання потрібно присвятити досить часу для того, щоб розуміти, що і як роблять генетики - але, хто займеться, то навіть без базових знань (мова про наших гуманітаріїв), можна за рік у цьому питанні добре розібратися, а далі тільки відслідковувати новинки. Тільки тут є проблема, що різні генетичні школи виділяють різні маркери (відрізки генного коду), але траплялися праці, які містять таблиці співставлень.
З тих знань, на початку двохтисячних років, вибудував собі власне бачення на походження українського народу (етносу) та походження української мови.
Отже, яка тоді буде правильна конструкція розвитку української мови. Мені українська мова нагадує ріку, джерело якої віддалене на добрий десяток тисяч років. Малий потічок поступово набирав силу - наш предок спочатку був збирачем. Останній льодовиковий період загнав його за Крим, гори якого були захистком від холоду льодовика, який високою стіною стояв десь на лінії нинішнього Кропивницького. Чорне море було прісноводним, а берегова лінія цього озера подекуди на 200 кілометрів була віддалена від сучасної. Простір для життя був дуже сприятливий - від теплого повітря Африки край льодовика розтоплювався й утворив чотири головні ріки - Дунай, Дністер, Бог та Дніпро, які були багаті на їжу. Наш предок-збирач мав досить риби, молюсків, раків, пташиних яєць та різних ягід, щоб пережити важкий період, який тривав кілька тисяч років. Там й появилися перші базові слова, якими ми й досі користуємося. Це були односкладові слова та різні вигуки. Звичайно, мати, брат, тато - це були багатофункціональні слова, бо тільки в сучасній мові збереглися такі унікальні релікти, коли мати-мама є одночасно дієсловом - мати, володіти, а брат - дієсловом брати. Але це є окрема тема дослідження.
В наступні тисячоліття, наш предок освоїв мисливство, а з ним й мисливську лексику, а потім одомашнив тварин і йому довелося вигадувати сотні нових слів, пов'язаних зі скотарством. Сім тисяч років тому з Балкан до Кукутені було занесене землеробство, а це ще одне збагачення мови. А якою була на той час центральна та північна Європа - вона подекуди була вкрита моренами, болотами, льодовиком. Тобто, там ще не було достатніх умов для життя. Проте південь Європи мав чудові умови для розвитку людини.
Отже, наша праукраїнська ріка ставала все повноводнішою, а носіїв цієї мови ставало щодалі більше, а ресурсів - менше. Десь на час 5-6 тисяч років до нашої й припадає потоп. Рівень світового океану досяг критичного, через танення льодовика й коли вибухнув вулкан на острові Санторін, гігантське цунамі прорвало остаточно протоку й заповнило солоною водою прісноводне озеро. Це стало катастрофою для наших предків, які рятувалися втечею в кліматично сприятиливих напрямках. Від нашої ріки відділилися перші рукави - східний, який дійшов до Гангу та південно-західний - до нинішньої Греції та Малої Азії. Так утворилася індо-європейська мова, яка насправді мала б називатися праукраїнська. Східний рукав, ще багаторазово повернеться до головного русла, кожного разу збагачуючи його тисячами слів, які були близькими за морфологією й легко засвоювалися нашими предками. Східна вітка важлива тим, що в Індії виникла писемність - санскрит й це дозволило законсервувати, принесені з України, слова. Їх намагаються лічити. Є така думка про шістсот слів, але, думаю, що їх на порядок більше. Цього ніхто не бачить, бо в основі хибні гіпотези походження української мови - далі “ірано-мовних”, якими лише частково були сколоти - насправді вони були індо-європейці, ніхто вглиб ненаважується подивитися. Сколоти були нашими предками. Нашими предками також були кімерійці, а пізніше - гуни. Тому, вони всі дуже успішно інтегрувалися з місцевими праукраїнцями й збагачували українську мову, а врешті створили відому нині групу слов'янських народів. Одним з найперших західних рукавів стали сакси, які, можливо, відділилися в час занепаду трипільської цивілізації. Пару сотень років до нашої ери почалося заселення східної Німеччини, яке відбувалося кількома хвилями переселенців протягом п'ятиста років. У першому тисячолітті пішли на захід хорвати, моравці, поляки.
Про що це свідчить? На території України, протягом багатьох тисяч років, були сприятливі умови для бурхливих демографічних процесів. Ті пришельці, які належали до спільної материнської прамови, розчинилися на території України й стали часткою українського етносу. Решта пришельців, які належали до інших мовних груп, як авари, сармати, готи, угри - були силою прогнані з наших земель.
Українська мова фомувалася останні десять тисяч років, стала однією з найбагатших мов світу (хіба китайська є конкурент) - налічує 1,2 мільйона слів та їх різних форм. Вивчення етимології слів в українській мові варто починати з пошуку в санскриті та давньогрецькій, які, одні з перших, опанували писемність, а це дало можливість зберегти незмінними слова прамови, яка виникла на території України.
No comments:
Post a Comment