Що спільного між українцями та франками? До питання походження українців та України.
Ні, ми не з одного племені. Навіть, більше, колись були ворожими племенами: наші предки зігнали франків з їх земель у теперішній північній Баварії, а вони тоді підкорили розпорошені Римом кельтські племена та поселилися на території Франції.
Мене зацікавила можлива аналогія, яка є, безумовно, спільною для всіх сучасних націй, переходу до самоназви території - від назви племені до назви землі та народу. Немає жодних сенсацій, коли йдеться про еволюцію суспільних відноси, оскільки це природній процес, який зобов'язаний відбутися всюди, де є жива матерія.
Потреба узагальненої назви для народу та території, на якій цей народ проживав, виникає в період формування централізованої влади - влади королівської. Королівська влада приходить на заміну племінної князівської влади. Попередня епоха була побудована на основі племені чи кількох племен, підпорядкованих князю. Римська імперія на тисячу років випередила час та стала зразком наслідування для всієї Європи в розбудові ефективної системи централізованої влади.
Франки вторглися на територію теперішньої Франції в 406 році. Але назва Франція почала використовуватися тільки з ХІ століття. Весь цей період відбувалися жорстокі міжусобні війни за право сформувати владу за принципом Римської імперії. Німці нарікають жартома, що французи все забрали, а залишили їм тільки назву. Місцевість Франкен - це невеличкий клаптик території в Баварії й вийти звідти в чотирьохсотих роках могло хіба декілька тисяч франків.
Боротьба за централізовану князівську владу на території України проходила з не меншою жорстокістю й, навіть, привела до утворення централізованої князівської влади, але всьому поклала край навала монголів. Настав занепад, період намісників та слабкої князівської влади, що зрештою було використано польським королівством для загарбання наших земель. Каролінгам було зовсім байдуже франкське походження - їх цікавило римське походження, бо це було дуже престижно. Те саме відбувалося й в Україні - літописець Нестор, який представляв точку зору централізованої князівської влади, не проявляв цікавості до автохтонних племен, оскільки еволюційно вони перебували ще далеко до централізованої системи влади. Його концепція (вважаймо, що й князів) полягала у варяжському походженні князівської влади та заснованої нею Руської державності. Хоронім Україна однозначно мав бути відомим, коли писався Літопис Київський Іпатіївський список, бо пару разів там згадується, але оскільки був пов'язаний з місцевими підлеглими племенами, то зацікавленості його владивпровадити не було, бо це б заперечувало спадковість влади Рюриковичів.
Велесова книга згадує плем'я укрів. Й справді - це не міфічне плем'я, а реальне. Німецькі археологи прив'язують походження укранів з 6-7 століттям, як слов'янських переселенців зі сходу. Встановити прив'язку до сучасної України можна тільки ідентифікацією аналогічної культури. Якщо археологічні культури на території Уккермарку та десь на території України є схожі, то це може стати вагомим доказом, де сформувалася самоназва Україна, яка в ХІІ та ХІІІ століттях поширилася на всій території у вигляді слова додатку до інших хоронімів. На жаль, навала монголів на пару сотень років знищила систему налагоджених зв'язків та зупинила міжплемінні інтеграційні процеси. Коли б невелике плем'я франків не залишило після себе топонімів у Баварії, то схоже, французи б мали теж клопіт з тим, звідки походить назва їхньої країни Франція.
Після розпаду князівсько-племінної системи на території України, як бачимо, першими зіткнулися з проблемою назви території та народу тогочасні картографи. Це були французькі картографи й вони додали це нове-забуте слово на карту - Україна. Це слово позначало значно більшу територію, ніж попередні Волинь, Скіфія, тощо. Безумовно, самоназва Україна потрапило до картографів від місцевого населення, а на прикінці 16 століття ймовірно було запозичене з тих же карт польською королівською канцелярією, або взято прямо, як це зробили раніше картографи.
Єдиним писемним джерелом про плем'я укрів на території України є Велесова книга. Питання про плем'я укранів на території Східної Німеччини повністю доведене й не викликає жодних дискусій. Що таке є Велесова книга, зокрема, й на мою думку. Різноманітність стилів та відсутність хронологічного порядку на перший погляд є дивною. Але, якщо розглядати її, як спільний твір багатьох племен, які проживали на території України, то все стає на свої місця. За ідеологічною конструкцією - це є збірник патріотичних гімнів, які поширювалися між громадами, де громади додавали власні гімни з власною історією племені. Виконувалися вони в спільних молитвах на честь богів. Потреба такого патріотичного та пафосного змісту була викликана приходом на ці землі в ІХ столітті з півночі нових правителів, щоб якось згуртувати автохтонні племена на спільну боротьбу проти них. Варяги заледве були геть чужими для місцевих за походженням та мовою. За всіма ознаками - це були північні слов'яни. Безумовно, були також загони й й норвезького походження. Навіть, могли серед них бути й вихідці з Уккерланд.
Ні, ми не з одного племені. Навіть, більше, колись були ворожими племенами: наші предки зігнали франків з їх земель у теперішній північній Баварії, а вони тоді підкорили розпорошені Римом кельтські племена та поселилися на території Франції.
Мене зацікавила можлива аналогія, яка є, безумовно, спільною для всіх сучасних націй, переходу до самоназви території - від назви племені до назви землі та народу. Немає жодних сенсацій, коли йдеться про еволюцію суспільних відноси, оскільки це природній процес, який зобов'язаний відбутися всюди, де є жива матерія.
Потреба узагальненої назви для народу та території, на якій цей народ проживав, виникає в період формування централізованої влади - влади королівської. Королівська влада приходить на заміну племінної князівської влади. Попередня епоха була побудована на основі племені чи кількох племен, підпорядкованих князю. Римська імперія на тисячу років випередила час та стала зразком наслідування для всієї Європи в розбудові ефективної системи централізованої влади.
Франки вторглися на територію теперішньої Франції в 406 році. Але назва Франція почала використовуватися тільки з ХІ століття. Весь цей період відбувалися жорстокі міжусобні війни за право сформувати владу за принципом Римської імперії. Німці нарікають жартома, що французи все забрали, а залишили їм тільки назву. Місцевість Франкен - це невеличкий клаптик території в Баварії й вийти звідти в чотирьохсотих роках могло хіба декілька тисяч франків.
Боротьба за централізовану князівську владу на території України проходила з не меншою жорстокістю й, навіть, привела до утворення централізованої князівської влади, але всьому поклала край навала монголів. Настав занепад, період намісників та слабкої князівської влади, що зрештою було використано польським королівством для загарбання наших земель. Каролінгам було зовсім байдуже франкське походження - їх цікавило римське походження, бо це було дуже престижно. Те саме відбувалося й в Україні - літописець Нестор, який представляв точку зору централізованої князівської влади, не проявляв цікавості до автохтонних племен, оскільки еволюційно вони перебували ще далеко до централізованої системи влади. Його концепція (вважаймо, що й князів) полягала у варяжському походженні князівської влади та заснованої нею Руської державності. Хоронім Україна однозначно мав бути відомим, коли писався Літопис Київський Іпатіївський список, бо пару разів там згадується, але оскільки був пов'язаний з місцевими підлеглими племенами, то зацікавленості його владивпровадити не було, бо це б заперечувало спадковість влади Рюриковичів.
Велесова книга згадує плем'я укрів. Й справді - це не міфічне плем'я, а реальне. Німецькі археологи прив'язують походження укранів з 6-7 століттям, як слов'янських переселенців зі сходу. Встановити прив'язку до сучасної України можна тільки ідентифікацією аналогічної культури. Якщо археологічні культури на території Уккермарку та десь на території України є схожі, то це може стати вагомим доказом, де сформувалася самоназва Україна, яка в ХІІ та ХІІІ століттях поширилася на всій території у вигляді слова додатку до інших хоронімів. На жаль, навала монголів на пару сотень років знищила систему налагоджених зв'язків та зупинила міжплемінні інтеграційні процеси. Коли б невелике плем'я франків не залишило після себе топонімів у Баварії, то схоже, французи б мали теж клопіт з тим, звідки походить назва їхньої країни Франція.
Після розпаду князівсько-племінної системи на території України, як бачимо, першими зіткнулися з проблемою назви території та народу тогочасні картографи. Це були французькі картографи й вони додали це нове-забуте слово на карту - Україна. Це слово позначало значно більшу територію, ніж попередні Волинь, Скіфія, тощо. Безумовно, самоназва Україна потрапило до картографів від місцевого населення, а на прикінці 16 століття ймовірно було запозичене з тих же карт польською королівською канцелярією, або взято прямо, як це зробили раніше картографи.
Єдиним писемним джерелом про плем'я укрів на території України є Велесова книга. Питання про плем'я укранів на території Східної Німеччини повністю доведене й не викликає жодних дискусій. Що таке є Велесова книга, зокрема, й на мою думку. Різноманітність стилів та відсутність хронологічного порядку на перший погляд є дивною. Але, якщо розглядати її, як спільний твір багатьох племен, які проживали на території України, то все стає на свої місця. За ідеологічною конструкцією - це є збірник патріотичних гімнів, які поширювалися між громадами, де громади додавали власні гімни з власною історією племені. Виконувалися вони в спільних молитвах на честь богів. Потреба такого патріотичного та пафосного змісту була викликана приходом на ці землі в ІХ столітті з півночі нових правителів, щоб якось згуртувати автохтонні племена на спільну боротьбу проти них. Варяги заледве були геть чужими для місцевих за походженням та мовою. За всіма ознаками - це були північні слов'яни. Безумовно, були також загони й й норвезького походження. Навіть, могли серед них бути й вихідці з Уккерланд.
Наразі - це все тільки одна з гіпотез. В ній не розглядається етимологія слова Україна - це є зовсім інше питання. Дослідники хороніму Україна не йдуть у пошуку відповідей далі за етимологію слова. Вважаю, що буде правильно, якщо розділити етимологію слова Україна та його запровадженя в мову, як позначення всього народу й територій та розглядати окремо. Не бачу в цих процесах нічого спільного. Бо етимологія розвивалася за своїми законами, а перехід слова в самоназву народу та території - мав зовсім інші закони. Ми не знайдемо ніде на князівському документі часів Русі слова Україна, також французи не знайдуть слова Франція на документах Карла Великого. Найменше хотілося б, щоб навколо слова Україна робилися сенсації, наголошуючи, що нас так поляки чи французи назвали - ось, бачите, є документ й печатка та написано Україна, бо це буде повне нехтування історичної причинно-наслідковості.
No comments:
Post a Comment