Протоукраїнець творив мову, відтворюючи звуки природи

Десятки тисяч років тому, протоукраїнець творив мову, якою ми сьогодні розмовляємо, прислухаючись до звуків навколишньої природи, а потім відтворював ці звуки голосом, пов'язуючи це у мозку з відповідними звуками.

 

Двері скриплять. Це - характерний шум, який виникає, коли щось до чогось торкається із легким тертям. Досить часто, можна в  лісі натрапити на скрип розчахнутого, під-час бурі, десь у верхів'ї,  стовбура дерева. Такий скрип майже не припиняється й  ритмічно повторюється в такт подуву вітру, часто місяцями, що можна, навіть, цей скрип, запам'ятавши за мелодією, використовувати для орієнтації в лісі.

Первісна людина повторювала це звучання буквально  - спробуймо вимовити скр, як зразу наш язик починає вібрувати. Скр  - стало протоморфемо десятки тисяч років тому і від ней поступово сформувався цікавий словник слів, а серед них й базове слово скрип.  Дуже раннє виникнення протоморфеми скр, можна пояснити тим, що від скрипу часто залежав успіх полювання, а деколи, вчасно почутий скрип, викликаний наближенням хижого звіра чи недружнього співплемінника, міг й життя врятувати. Поряд з  протоморфемою скр стоїть інша українська протоморфема стр, яка пов'язана з тими емоційними відчуттями, які викликав страх. [*] Їхня фонетична близькість може свідчити про одночасне виникнення, яке, ґрунтуючись тільки на логічних припущеннях, могло настати 100000 років тому. Точну відповідь про часові  відліки розвитку тих чи інших протоморфем може дати тільки генетика, бо всі вони постали через зміни в генах, але це настане не скоро, бо людство зараз стоїть перед більш відповідальними викликами.  Обидві протоморфеми скр та стр відповідають рівню категорії, тобто охоплюють великі  поля логічно пов'язаних в українській мові слів, які від них утворилися.

Від протоморфеми скр, як категорії, постали за змістом три вітки: слова, які причетні до шуму, схожого на  скрип, слова, як причетні до намагання приховати скрип або щось скрити від сторонніх очей, та слова, які виникли від скрипу,  викликаного людиною під-час роботи з інструментом чи роботою верстата або машини.

Скритно, це без скрипу підкрастися до звіра на полюванні. А звідси й скриня. Не тому, що віко її скрипіло, а тому, що в ній скривали найвартісніші речі (краще, щоб ніхто не підгледів).

Від скр походять також слова скребок та шкребти, які утворені чергуванням приголосних с-ш та б-п. Авжеж, очищення шкур чи виготовлення кам'яного знаряддя праці теж супроводжується ритмічним шумом - скрипінням.

Ймовірно, з 16 століття, в Україні появився музичний інструмент скрипка. Слово скрипка не було новим  - так називалися дерев'яні деталі в машинах чи верстатах, які при терті  скрипіли, зокрема, в ткацькому верстаті. Але прізвища та власні назви, можна переконливо пов'язувати зі скрипкою, як музичним інструментом: Скрипаль  - музикант, Скрипка  - інструмент, Скрипник  - майстер з виготовлення скрипок.

Якесь розчарування, можна сказати, сумно, що під протоморфему скр, словники збирають різні співзвучні, ззовні схожі, слова, як, наприклад, кран або крик. Протоморфема кр є близькою до скр, але  має власне окреме походження і наслідує звуки ворона, Базове слово, яке походить від протоморфеми кр є крук рівнозначне слову крик. Крякання ворона є сигнал, який добре відомий мисливцям  - ворон кряче на будь-якого чужинця, звіра чи людину, якщо вона проходить через його територію й він також супроводжує їх кряканням, до межі цієї території.  

Це мало б бути зрозуміло, що людина вчилася наслідувати звуки, які чула з навколишньої природи, бо поряд не було інших людей, в яких прадавній українець міг би запозичити потрібне слово. Тому, в українській мові багато слів походить від таких звуків, як  бдж  - бджола, кр  - крик, скр  - скрип, тррр  - тре (терти), жж  - жук, ссс - сичання, сич й так далі.

Слід бути уважним, бо слова скрикнути, скрипіти, скропити, скріпити і так далі мають різну етимологію. Це  - багатство української мови, це  - свідчення дуже розвинутого абстрактного мислення в наших предків.

Такого здорового глузду, логіки та гармонії не має жодна європейська мова, як українська. Якщо взяти германські мови, то логіка словотворення ніколи й близько тут не була присутня.  Це все одно, що в українській мові слово айфон чи коуч без англійської пояснити не можна, так само в германських мовах сотні слів не поясниш без української. Вигадати завжди можна щось  - але це буде неправда. Те саме можна сказати про російську мову, в якій багато слів мають комічний зміст, але, проте, вживаються з мудрою міною, як наприклад, "скоплєніє народа", яке, направді, означає кастрацію народу, або чому росіяни мають завтрак і завтра  - може тому, що на сніданок завтра їдять те, що від сьогодні залишиться? "Сєл завтрак" - українською переклад буквально буде: "Залишився без сніданку".  

________________

* Досанскритські ознаки української мови, протоукраїнська мова